Ідеальна вага

Проблема надлишкової ваги сьогодні як ніколи актуальна, але деколи, представниці чарівної статі починають бити тривогу абсолютно безпідставно. У результаті дівчата і жінки з абсолютно нормальною фігурою починають виснажувати себе всілякими очисними і низькокалорійними дієтами. Але як же взнати свою ідеальну вагу? Чи існують для цього якісь єдині стандарти? Існують, але далеко не єдині. Для визначення параметрів ідеальної ваги розроблений цілий ряд формул, кожна з яких має свої переваги і недоліки. Давайте ознайомимося з ними детальніше.

Ймовірно, більшість з нас знає про найпростішу формулу: аби визначити свою нормальну вагу, потрібно від росту в сантиметрах відняти число 110 (для жінок) або 100 (для чоловіків). Така елементарна формула легко запам'ятовується, проте це єдина її перевага, оскільки подібний розрахунок абсолютно не враховує таких важливих для маси тіла параметрів, як вік і індивідуальні особливості людини. Дуже схожа, проте більш інформативна так звана формула Брока, згідно якої розрахунок «сантиметри росту мінус сто десять» вірний лише для жінок не нижче 1,75 м. Якщо ж зріст вагається від 1,66 до 1,75 м, то формула дещо змінюється: сантиметри мінус сто п'ять. А ось дівчата і жінки до 1,65 м включно повинні орієнтуватися на «чоловічі» параметри, тобто зріст мінус сто. Проте і це ще не все. Отриману різницю потрібно зменшити на десять відсотків при астеничній статурі, збільшити на стільки ж відсотків при гіперстеничній конституції або залишити без змін, якщо ви нормостеник. Визначити, до якої категорії ви відноситеся, дуже легко вимірявши окружність зап'ястя за допомогою м'якої вимірювальної стрічки. У жінок-астеніків ця величина менша п'ятнадцяти сантиметрів. Проміжок між 15 і 18 см свідчить про нормостеничну статуру. Відповідно, кисть грубше 18 см вказує на гіперстеничну конституцію тіла. Якщо під рукою немає вимірювальної стрічки, тип статури можна визначити по величині міжреберного кута, який утворений самими нижніми ребрами. Для цього прикладіть великі пальці рук під нижні ребра і погляньте, який кут при цьому утворився. У астеніків міжреберний кут гострий (тобто менше 90%), в нормостеніків - прямий і в гіперстеніків - тупий.

Як бачимо, формула Брока конкретніша і враховує навіть конституційні особливості організму, чого не можна сказати, наприклад, про формулу Лоренца. Так, при визначенні нормальної маси тіла по формулі Лоренца спочатку від сантиметрів зросту віднімають сто, отримуючи перше значення. Потім від зросту віднімають сто п'ятдесять і ділять цю різницю на два, отримуючи друге значення. І, нарешті, від першого значення віднімають друге значення, отримуючи ідеальну вагу. Шлях не зовсім простий і малоінформативний.

Існують ще декілька формул для розрахунку нормальної ваги для жінок: формула Поттона (від зросту відняти сто і відняти ще десяту частину зросту в сантиметрах), формула Бонгада (зріст помножити на об'єм грудей і розділити на 240) і деякі інші.

Проте в порівнянні зі всіма вищезгаданими формулами точнішу інформацію дає спеціальна росто-вагова таблиця, розроблена вітчизняними фахівцями (таблиця Єгорова-Левитського). Тут можна відразу ж побачити заздалегідь розраховані значення для чоловіків і жінок різного віку, зросту і конституції. Проте в таблиці йдеться не стільки про ідеальну вагу, скільки про максимально допустимому, перевищення якого сигналізує про розвиток ожиріння. Зате таблиця хороша тим, що враховує практично всі індивідуальні особливості людини і не вимагає яких-небудь додаткових розрахунків.

Та все ж найоптимальнішим методом обчислення своєї ідеальної ваги вважається визначення так званого індексу маси тіла (друга назва - індекс Кетле). Індекс вираховується шляхом ділення ваги (у кілограмах) на квадрат зросту (у метрах). Наприклад, у дівчини зростом 1,72 м і вагою 60 кг індекс Кетле складе 60 : (1,72*1,72) = 20,3. Індекс маси тіла від 20 до 25 свідчить про нормальну вагу. Величина в межах 25,1 - 30 вказує на «перебір», а понад 30 - про розвиток ожиріння. @ec