Пластична хірургія - наркотик XXI століття?

Кілька років тому в США вибухнув скандал: телезірка Хайді Монтаг за один день зробила 10 пластичних операцій. До цього Хайді вже неодноразово була пацієнткою клінік пластичної хірургії. Їй всього 23 роки.

У 2006 у виданні Times of London була опублікована стаття, присвячена дисморфічному розладу або «синдрому уявної потворності». Це психологічний розлад, при якому людина не просто сумнівається у власній привабливості, а упевнена в своїй потворності, навіть оточуюючі запевняють її, що це не так. У людей, страждаючих цим розладом, розвивається маніакальна залежність від пластичних операцій або косметичних процедур, зокрема, ін'єкцій ботокса.

Популярність пластичної хірургії в сучасному суспільстві лише стимулює попит на послуги пластичних хірургів - ми намагаємося відповідати стандартам, які посилюються щороку. Навіть самі пластичні хірурги, що немало виграли від божевілля на зовнішності, поступово починають розуміти, що в деяких випадках в хірургічному втручанні немає необхідності. Але деякі люди вишукують в своїй зовнішності все нові і нові недоліки і біжуть до хірурга. Виною тому - нетривала ейфорія, яка виникає після операції, свого роду наркотичний кайф, який примушує знов і знов лягати під скальпель хірурга. Ще одна причина одержимості пластичними операціями - доведений до абсурду перфекционизм, маніакальне бажання досягти досконалості.

Проблема в тому, що люди, страждаючі дисморфічним розладом, ніколи не бувають задоволені своєю зовнішністю, незалежно від кількості зроблених пластичних операцій. І хируги, що оперують таких пацієнтів, ризикують лише посилити їх стан, продовжуючи «коректувати» зовнішність і усувати недоліки, що існують лише в уяві пацієнта.

Особливо небезпечна для людей, страждаючих дисморфічним розладом, така, на перший погляд, проста і безпечна процедура, як ін'єкція ботокса. За даними недавного дослідження, проведеного Британською асоціацією пластичних хірургів, приблизно у 40% людей, що одного дня зробили ін'єкцію ботокса, розвивається компульсивне бажання повторити процедуру, незалежно від її результатів.

На думку психологів, збудження і прилив адреналіну, який відчувають пацієнти пластичних хірургів перед операцією, а також увага до їх персони, викликає у них короткочасну ейфорію. Коли ейфорія проходить, життя повертається в нормальне русло, і виявляється, що старі проблеми нікуди не зникли. Тоді людина вирішує, що виходом з ситуації стане нова операція.

Результат, до якого може привети залежність від пластичної хірургії, - реальна, а не уявна, потворність та серйозні проблеми із здоров'ям. В більшості випадків, коли один хірург відмовляється робити операцію, людина звертається до інших, які без проблем знаходяться, нехай навіть їх професійна кваліфікація залишає бажати кращого.