Історія зачіски
Категорії статей: Волосся ;
Історія зачіски
Так, на землях, розташованих біля кордону між Кенією і Угандою, живе дуже древнє плем'я карамоджо, що дотримує обряди, звички, свята своїх предків. Їх зачіски, що вважаються найхимернішими і найбарвистішими в Східній Африці, є перуками, забарвленими в різні кольори. Для збереження зачісок користуються спеціальними підголовникам з поглибленням для шиї. Кількість ніжок в підставки залежить від віку, а також від сімейного стану чоловіка. Так, три ніжки в підставці роблять для наймудрішої і шанованої людини - вождя або шамана; дві - для старого батька сімейства; одну - для неодруженого. Чоловіки з племені шули віддають перевагу зачіскам з власного волосся, зібраного в пучки, покритого матер'яним або сплетеним з волокон ковпачком, розшиті раковинами каурі. Зачіски жінок відрізняються від чоловічих і складаються з кіс і пучків.
Жінки з племен, що населяють Нігерію, носять зачіски «потилиця поросяти», «корзина», «сидячий пес», «коліно каліки». Всі вони складаються з дрібних, тонко заплетених і укладених кісок. У сім'ях, де декілька дружин, популярна зачіска під назвою «Обернися обличчям до дружини-суперниці», що вимагає великої майстерності і фантазії. Зачіску, схожу на півнячий гребінь, носять жінки племені рендиле після народження першого сина. Вони змащують волосся жиром і розфарбовують їх глиною і охрою. З нагоди змужніння сина або смерті близьких родичів волосся збривається наголо.
Пам'ятники культури Ассірії, свідчать що не дивлячись на войовничий характер цієї древньої держави в нім було добре розвинене перукарське мистецтво. Чоловіки носили зачіски з напівдовгого волосся, завитого на кінцях і зачесаного назад, Їх укладали в тонкі сіточки або сколювали широкою шпилькою низько на шиї.
Згадка про професійних перукарів з'явилася в період розквіту Древньої Греції (V століття до н. е.). Створивши мистецтво, що стало на багато століть прикладом для наслідування, недосяжним зразком для народів різних країн, греки підпорядкували його правилам естетики і гармонії, звели в справжній церемоніал. Зачіска, зроблена вмілими руками фахівців, повинна була гармонійно поєднуватися з костюмом, прикрасами, рисами обличчя і його пропорціями. Всі зачіски, як чоловічі, так і жіночі, робилися із завитого волосся, при цьому в жіночих зачісках було прийнято приховувати лоб, змінювати його природну лінію. Чоловічі зачіски робили і з довгого, і з короткого волосся, завивали в локони і щільно укладали по всій голові. Грецькі зачіски увічнені в творах скульпторів.
За часів Древнього Риму у патриціїв спостерігалася велика тяга до використання перукарського мистецтва для підкреслення не лише своєї природної краси, але і високого положення в суспільстві. Японські, китайські, корейські зачіски неможливо сплутати ні з якими іншими - стільки в них самобутньої чарівності, витонченості. При знайомстві із старовинними гравюрами звертають на себе увагу вишукані, неповторні по витонченості і красі жіночі зачіски. У них відчувається дихання легкого вітерця або аромат піона, тонкий смак і професійне уміння майстра.
Жіночі зачіски в Японії, Кореї, Китаї робили як з природного волосся, так і на перуках, при цьому не прийнято було завивати або забарвлювати їх в світлі кольори. По творах знаменитих японських художників можна взнати не лише побут, костюм, але і зачіски народу. Найбільший художник XVIII століття Судзуки Харунобу, змальовував жінок і їх нарядні, вишукані зачіски, підкреслюючи їх красу, граціозність і жіночність. Китайські жіночі зачіски відрізнялися від японських, але в основі зберігали об'ємні пучки і валики. Дівчатам дозволялося носити розпущене волосся, підв'язане стрічкою або шнуром. Інколи вони заплітали скроневі коси або пропускали волосся крізь бамбукову паличку. Часто пучки поєднувалися з розпущеним прямим волоссям. Зачіски XX століття можна охарактеризувати декількома словами: практично, красиво, зручно. Швидкий темп життя, зміна політичних структур суспільства, розвиток промисловості, науки, мистецтва позначилися на психології людей і їх зовнішньому вигляді.
