Гіпертонічна хвороба: лікування та профілактика

Гіпертонічна хвороба - це досить поширене захворювання, яке характеризується підвищенням артеріального тиску, а також порушенням тонусу судин. Підвищений артеріальний тиск виявляється в даний час в 39% чоловічого населення і у 41% жінок. У 90% таких випадків можна говорити про прояв гіпертонічної хвороби. Підвищення артеріального тиску в цьому випадку не пов'язано з природною реакцією організму на яку-небудь фізіологічну ситуацію, а свідчить про розбалансування системи, яка регулює рівень артеріального тиску у людини.

Спочатку, перебіг гіпертонічної хвороби виявляється тимчасовим підвищенням артеріального тиску, який супроводиться болями в області серця, запамороченням, головними болями, частими перепадами настрою, дратівливістю. Унаслідок такого стану може погіршуватися пам'ять, а також знижуватися працездатність. Важливо відразу звернутися до лікаря за наявності подібних скарг, оскільки своєчасно не виявлена гіпертонічна хвороба, а також відсутність лікування призводить до прогресу захворювання. Тривалий перебіг гіпертонічної хвороби, збільшення міри її важкості може привести до таких ускладнень як сердечна, ниркова недостатність, інфаркт міокарду, інсульт. Такі наслідки можуть призводити до стійкого зниження працездатності і подальшої інвалідності пацієнта.

Причинами виникнення гіпертонічної хвороби прийнято вважати спадковий чинник, а саме генетичну схильність до серцево-судинних захворювань і ниркової недостатності, постійне нервове перенапруження, атеросклероз, наявність значної зайвої ваги, зловживання алкоголем, курінням. До групи ризку, відносяться і ті, хто вживає кухонну сіль у великій кількості, веде малорухливий спосіб життя.

Гіпертонічна хвороба має декілька стадій. Як вже говорилося вище, перша стадія характеризується епізодичним підвищенням артеріального тиску, при цьому відсутні органічні зміни серцево-судинної системи. Наступна стадія проявляє себе вже постійним характером підвищеного артеріального тиску і існуючою вірогідністю розвитку гіпертонічного кризу, при якому відбувається раптовий і значний підйом АТ. На цій стадії з'являється підвищене серцебиття, відчуття важкості в потилиці, відчуття оніміння в пальцях ніг і рук, розлад сну. Третя, найбільш важка стадія захворювання характеризується стійким підвищеним артеріальним тиском, який не знижується самостійно. На цій стадії відбувається вторинне пошкодження інших органів і систем, яке пов'язане із змінами судин і порушенням кровообігу усередині органів. Пошкодження судин серця спричиняє за собою аритмію, стенокардію, сердечну недостатність, інфаркт міокарду. Вплив гіпертонічної хвороби на судини мозку проявляється в можливості інсультів і енцефалопатій. Ураження судин очної сітківки призводить до крововиливу, відшарування сітківки, а у важких випадках - до некрозу. Недостатнє кровопостачання нирок провокує зниження клубочкової фільтрації, розвиток ниркової недостатності, зменшення розмірів нирок.

Для діагностики гіпертонічної хвороби роблять систематичний вимір артеріального тиску, електрокардіограму, виявляють характерні зміни на очному дні. Після постановки діагнозу призначається постійна терапія, що включає як прийом медикаментів, так і немедикаментозне лікування. Для успішного лікування гіпертонічної хвороби необхідна обов'язкова і постійна корекція способу життя. Зниження зайвої ваги, відмова від куріння і алкоголю, регулярна фізична активність, зміна щоденного раціону і обмеження у вживанні кухонної солі можуть привести до поступого зниження артеріального тиску, меншої потреби в ліках, а також загального поліпшення фізичного і емоційного стану. При такому захворюванні показано санаторно-курортне лікування, проведення фізіотерапевтичних процедур: масаж комірної зони, прийняття ванн. Медикаментозне лікування гіпертонічної хвороби полягає в призначенні лікарем сечогінних препаратів, бетаадреноблокаторів, антагоністів кальцієвих каналів, препаратів центральної дії, а також комплексних препаратів. В кожному випадку лікар індивідуально підбирає схему лікування і стежить за дієвістю терапії.